Агатангел Кримський (А. Хванько) - український історик, письменник і перекладач кримсько-татарського походження, один з організаторів Академії Наук України. Одночасно – квiр людина.
«В українському каноні останніх двох століть немає людини вченішої за Агатангела Кримського», – так писала Соломія Павличко. Проте як літератор Кримський досі доволі маловідомий і непоцінований, особливо з огляду на його значення. Втім, на щастя, це поступово змінюється. Його проза вирізняється не лише інтелектуальністю та психологізмом, але й пересипана гомоеротикою, що є унікальним феноменом у нашій культурі.
«Андрій Лаговський»
Твір був написаний у 1894–1904 роках, проте опублікований повністю лише посмертно, у п’ятитомному радянському виданні Кримського 1970-тих років, щоправда, із деякими купюрами. Зараз інтерес до роману зростає – лише нещодавно його видали у двох різних видавництвах (Фоліо і Віхола).
Аннотацiя (вид. 2011)
Роман Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» — це життєвий шлях юнака з небагатої сім'ї, який будь-що здобуває освіту й шукає свій шлях серед кола інтелігенції. Герой твору нелегко приходить до високих ідеалів, національного самоусвідомлення, до розуміння сенсу й мети свого життя.
У бібліотеці видання від 1905 та 2011 років. У зв'язку з купюрами п'ятитомне видання 1972-1973 років. не розглядається. У мережі у вільному доступі є.
Сексуальність так само важлива складова твору та його героїв. І обговорюється вона доволі відверто, як на свій час і межі дозволеного у високій літературі. До прикладу, про сперму згадується кількаразово і без евфемізмів. Або ж виведено образ молодого альфонса під час салонного прийому. Розмірковується про статевий потяг як своєрідний рушій світу – великого лупанара, тобто борделю, а також про певну «посткоітальну депресію» і період, за який чоловік відновиться після злягання з жінкою. Хоча у творі багато піднесеної, переважно гомосексуальної чуттєвості, ставлення до самого статевого акту – проблематичне.І нарешті гомоеротичний мотив – стосунки головного героя із трьома молодими братами з сім’ї Шмідтів. До кожного з них головний герой прив’язаний по-своєму. Своєрідна конкуренція за увагу молодого професора виникає і між ними. Проте це аж ніяк не відверте почуття викладача до учня, приміром, як у «Сум’ятті почуттів» Стефана Цвейга. В «Андрії Лаговському» все значно тонше. Численні прояви ніжності, як-от поцілунки, погладжування, прихиляння до грудей, які сьогодні трактувалися б цілком однозначно, у романі подаються просто як невинне чудернацтво.Проте Кримський напряму тематизує гомосексуальність. Так, з однієї репліки роману ми дізнаємося, що гомосексуальні зв’язки тоді були «модними». І справді, у великих містах тогочасної Російської імперії, як і в Європі, існувала розвинена гомосексуальна субкультура, хоча ставлення тодішнього суспільства до цього, звісно, було негативним.
«Пальмове гілля. Екзотичні поезії»
О. Авербух “Агатангел Кримський у Лівані: орієнталізм і гомоеротичне бажання в поезії українського модерніста”. Критика, травень 2020.
Ця стаття є найбільш повною та відомою рецензією за цією збіркою. Файл є на диску.
У бібліотеці видання 1901, 1902, 1923, 1971 років
